Адміністративний устрій

Запорізька Січ мала свої власні органи влади, які носили виборний характер.

Тому за своєю формою правління Січ була своєрідною козацькою республікою.

Вищим органом влади була Козацька Рада, яка за часів Нової Січі обов'язково скликалася тричі на рік

• на Новий рік,
• Великдень
• на свято Покрова Пресвятої Богородиці.

При цьому кожен козак міг зажадати скликати Раду в будь-який день. На ній розглядалися найважливіші питання військового, політичного та адміністративного характеру. Окрім загальної, проводилися також паланкові, курінні і старшинські ради.

До складу козацької старшини входили

• військова старшина — кошовий отаман, військовий суддя, військовий осавул, військовий писар та курінні отамани;
• військові служителі — підписар, булавничий, хорунжий, бунчужний, перначний, підосавул, довбиш, піддовбиш, військовий пушкар, підпушкар, гармаш, військовий товмач, військовий шафарі, підшафар, кантаржій та канцеляристи;
• похідні та паланкові начальники — полковник, писар, осавул, підписар та підосавул

Формування української козацької державності

Виникнення і розвиток Запорозької Січі мали надзвичайно важливе значення в боротьбі українського народу за відродження власної державності в середині XVII ст.

Слід зазначити, що на початку Національно-визвольної війни проти польських поневолювачів Б. Хмельницький та його соратники навіть не мріяли про створення суверенної Української національної держави. Вони насамперед дбали про збереження козацьких вольностей, що польський уряд намагався знищити згідно “Ординації” 1638 р.

Проте, в ході боротьби, коли до козацтва приєдналися широкі народні маси й було звільнено значну територію України, у Б. Хмельницького спочатку виникла ідея створення української автономії у складі Речі Посполитої, а згодом і української суверенної держави. Про це він вперше офіційно заявив в лютому 1649 р. під час переговорів з польськими комісарами в Переяславі. Що ж до вибору форми державного утворення, Б. Хмельницький вагався між традиційною старою руською державою (князівство Руське) і козацькою державою Війська Запорозького.

Зрештою, вже в ході української національної революції Б. Хмельницький висунув власну програму будівництва Української козацької держави, в основі якої лежала ідея української соборності, й тим самим на практиці геніально синтезував ідею старої княжої України-Руси з новою ідеєю козацької державності.

Отже, аналізуючи діяльність Б. Хмельницького на ниві державного будівництва, маємо всі підстави вважати його творцем Української національної держави. Боротьба за її незалежність відіграла винятково важливу роль у розвитку національної самосвідомості українського народу.

Характер національно-визвольної війни

За своїм характером цей всенародний рух був національно-визвольним, релігійним, антифеодальним. 

Рушійні сили визвольної боротьби:

• козацтво – стало керівною і провідною силою визвольної боротьби, ядром української армії;
• селянство – виступало проти національного, релігійного та, насамперед, проти соціального гноблення;
• міщани – відіграли важливу, а в окремих регіонах (західне Поділля, Волинь, Галичина) – провідну роль у національно-визвольній і соціальній боротьбі;
• частина української шляхти – відіграла помітну роль в перші чергу у формуванні нової української еліти, політичної програми, розбудові державності;
• представники православного духовенства – взяла безпосередню участь у подіях революції, у процесах державотворення.