Вшанування пам'яті

В 1954 році місто Проскурів було перейменовано на Хмельницький, а в 1943-му місто Переяслав — на Переяслав-Хмельницький.

У Києві існує пам'ятник Богдану Хмельницькому, якого зображено верхи на коні. Також пам'ятники встановлені у містах Чигирин на Богдановій горі, Хмельницькому, Черкасах, Нікополі, Скалаті та у селі Суботові. У Запоріжжі пам'ятник встановлено на вул. Б.Хмельницького , а також пам'ятний знак Б. Хмельницькому на острові Хортиця. Напис на камені: «У січні 1648 р. біля о. Хортиця запорізькі козаки на чолі з Б. Хмельницьким вперше розгромили загін польських гнобителів».

Іменем Богдана Хмельницького названі вулиці і площі в багатьох містах і селах України, воно присвоєне академії Державної прикордонної служби України в місті Хмельницькому та університету в Черкасах. Також у Чигирині діє музей Богдана Хмельницького.

Портрет Богдана Хмельницького зображено на банкноті номіналом 5 гривень. Також Національний банк України випускав в обіг пам'ятні монети номіналом 200000 карбованців з 19 липня 1995 року, номіналом 1000000 карбованців (срібло) з 21 червня 1996 року та номіналом 10 гривень  з 24 грудня 2015 року

Битва під Пилявцями

23 вересня 1648 року в битві під Пилявцями військо Богдана Хмельницького розбило польську армію воєначальників Миколи Остророга, Домініка Заславського і Олександра Конецпольського.

Після поразки поляків у травні 1648 року в битвах під Жовтими Водами та Корсунем і смерті польського короля Владислава IV стихійні повстання сільської і міської бідноти охопили практично всю Україну і вилились у масове знищення польських шляхтичів, католицького духовенства і євреїв-орендарів. У червні канцлер Оссолінський був змушений надіслати до Хмельницького послів на чолі з відомим захисником православ'я Адамом Киселем, щоб зупинити наступ козаків на захід і розпочати мирні переговори. Вимоги Хмельницького були досить скромні - 12-тисячний реєстр, поновленя прав і привілеїв козацтва, повернення забраних уніатами православних церков. 16 липня у Варшаві на засіданні сейму вимоги козаків були частково задовільнені.

Розуміючи тимчасовість перемир'я з Польщею, в цей же час Хмельницький почав реорганізовувати регулярне військо й на осінь мав 25-тисячну добре озброєну армію. Не втрачали часу і поляки - перш ніж завершились переговори між Киселем і Хмельницьким, в Україну рушило польське військо на чолі з воєнначальниками Миколою Остророгом, Домініком Заславським і Олександром Конецпольським кількістю близько 32 тисяч чоловік, підтримуване 8 тисячами німецьких найманців.

Адміністративний устрій

Запорізька Січ мала свої власні органи влади, які носили виборний характер.

Тому за своєю формою правління Січ була своєрідною козацькою республікою.

Вищим органом влади була Козацька Рада, яка за часів Нової Січі обов'язково скликалася тричі на рік

• на Новий рік,
• Великдень
• на свято Покрова Пресвятої Богородиці.

При цьому кожен козак міг зажадати скликати Раду в будь-який день. На ній розглядалися найважливіші питання військового, політичного та адміністративного характеру. Окрім загальної, проводилися також паланкові, курінні і старшинські ради.

До складу козацької старшини входили

• військова старшина — кошовий отаман, військовий суддя, військовий осавул, військовий писар та курінні отамани;
• військові служителі — підписар, булавничий, хорунжий, бунчужний, перначний, підосавул, довбиш, піддовбиш, військовий пушкар, підпушкар, гармаш, військовий товмач, військовий шафарі, підшафар, кантаржій та канцеляристи;
• похідні та паланкові начальники — полковник, писар, осавул, підписар та підосавул

Формування української козацької державності

Виникнення і розвиток Запорозької Січі мали надзвичайно важливе значення в боротьбі українського народу за відродження власної державності в середині XVII ст.

Слід зазначити, що на початку Національно-визвольної війни проти польських поневолювачів Б. Хмельницький та його соратники навіть не мріяли про створення суверенної Української національної держави. Вони насамперед дбали про збереження козацьких вольностей, що польський уряд намагався знищити згідно “Ординації” 1638 р.

Проте, в ході боротьби, коли до козацтва приєдналися широкі народні маси й було звільнено значну територію України, у Б. Хмельницького спочатку виникла ідея створення української автономії у складі Речі Посполитої, а згодом і української суверенної держави. Про це він вперше офіційно заявив в лютому 1649 р. під час переговорів з польськими комісарами в Переяславі. Що ж до вибору форми державного утворення, Б. Хмельницький вагався між традиційною старою руською державою (князівство Руське) і козацькою державою Війська Запорозького.

Зрештою, вже в ході української національної революції Б. Хмельницький висунув власну програму будівництва Української козацької держави, в основі якої лежала ідея української соборності, й тим самим на практиці геніально синтезував ідею старої княжої України-Руси з новою ідеєю козацької державності.

Отже, аналізуючи діяльність Б. Хмельницького на ниві державного будівництва, маємо всі підстави вважати його творцем Української національної держави. Боротьба за її незалежність відіграла винятково важливу роль у розвитку національної самосвідомості українського народу.

Характер національно-визвольної війни

За своїм характером цей всенародний рух був національно-визвольним, релігійним, антифеодальним. 

Рушійні сили визвольної боротьби:

• козацтво – стало керівною і провідною силою визвольної боротьби, ядром української армії;
• селянство – виступало проти національного, релігійного та, насамперед, проти соціального гноблення;
• міщани – відіграли важливу, а в окремих регіонах (західне Поділля, Волинь, Галичина) – провідну роль у національно-визвольній і соціальній боротьбі;
• частина української шляхти – відіграла помітну роль в перші чергу у формуванні нової української еліти, політичної програми, розбудові державності;
• представники православного духовенства – взяла безпосередню участь у подіях революції, у процесах державотворення.